«Ближче до Бостона, ніж до Берліна» — так заявив один із віцепрем’єрів про психологічну орієнтацію Ірландії, звертаючись до групи американських юристів, які відвідали країну з візитом. Далі прозвучав гострий відказ нашого міністра фінансів відносно критики комісара Солбе щодо нашого блискучого макроекономічного управління. «Ірландців не перемогти» — це могло б стосуватися й світу економічного розвитку, якби вірити в нісеніт, яке лише рік тому викладав один політичний дитина з іншим. Багато хто вірив, а тому й не зважився йти на вибори.
Інші вирішили дати урок нашим самовпевненим політикам і європейським гегемоністам, проголосувавши «ні», що, до речі, поклало крапку в прагненнях багатьох східноєвропейців. Просування позиції уряду, проєвропейської, попри певні ознаки незгоди щонайменше одного молодшого міністра, ускладнилося через рішення Маккенни, яке, здається, вимагає від ірландської влади одночасно говорити двома язиками.
З огляду на незграбну поведінку уряду результат голосування навряд чи міг когось здивувати. Тепер повторне голосування заплановано з темою нейтралітету на другорядному плані, де вона й має бути. Повторне голосування настільки важливе для багатьох людей, що заслуговує на серйозне обговорення. Загалом, голосування «ні» означає, що Ірландія самотужки перекриває шлях аспіруючим європейським державам до приєднання до європейської спільноти.
Голосування «ні» означає, що Ірландія втрачає друзів і вплив у Європі, де з 1973 року ми насолоджувалися впливом і економічними вигодами, абсолютно невідповідними нашому розміру. Якщо взяти один не дуже відомий приклад — ірландські консультанти отримали понад 10% від консультаційних контрактів, укладених за програмами PHARE та TACIS. Ці програми були створені, щоб допомогти країнам колишнього СРСР у відновленні їхньої економіки. (На Ірландію припадає 1% загального населення ЄС).
Тож які саме побоювання стосуються Ніса? Їх можна звести до трьох пунктів — економіка, вплив і імміграція. Економіка включає торгівлю, прямі іноземні інвестиції (ПІІ) та сільськогосподарські субсидії. Що стосується торгівлі, додатковий ринок на 74 мільйони людей має бути важливим, але їхня купівельна спроможність низька. Звісно, це зміниться, коли ці країни інтегруються до ЄС, тож майбутнє є позитивним. Тим часом багато наших виробничих компаній закуповують там компоненти, щоб підвищити нашу конкурентоспроможність. Вони дедалі частіше стають частиною нашого ланцюжка постачання.
Чи стануть вони конкурентами для наших постачальників усередині країни? Ймовірно, так, але конкуренція з новими постачальниками допоможе захистити ірландського споживача від зростання інфляції. Класичні економісти розглядали міжнародну торгівлю як засіб імпортувати те, що можна було б ефективніше виробити деінде. Експорт був потрібен, щоб оплатити цей імпорт. Це вся основа міжнародної торгівлі, усупереч тому, що кажуть політики.
Країни-кандидати вже конкурують з Ірландією за американські інвестиції. Насправді Угорщина випереджає Ірландію за показником окупності американських інвестицій у нещодньому звіті Ради з конкурентоспроможності. Існують інші важливі чинники, які суттєво грають на нашу користь — переважно культурні й політичні — у залученні ПІІ. Головні загрози для нас — втрата конкурентоспроможності через погану інфраструктуру, зростання витрат на послуги та інші витрати на виробництво, а також ставлення наших європейських партнерів до нашого податкового режиму. Голосування «ні» зробить нас менш привабливими в очах американських інвесторів.
Одне з побоювань сільськогосподарської спільноти стосується розподілу коштів у межах Спільної сільськогосподарської політики (ССП) з двома мільйонами польських та інших східноєвропейських фермерів. Ми знаємо, що близько 50% доходів наших фермерів зараз надходять із коштів ЄС, тож фермери мають право хвилюватися. Реформа ССП триває вже кілька років і продовжиться. Тиск прийде не від нових членів ЄС, а від несільськогосподарської спільноти Європи та членів Світової організації торгівлі (СОТ). У дискусіях СОТ Ірландія має сумнівну честь бути партнером Франції у протидії реформуванню системи. Однак немає сумнівів, що ССП зміниться незалежно від результатів референдуму в Нісі.
Що стосується впливу, всі нинішні члени мають очікувати на розмиття впливу в клубі, який розширюється з п’ятнадцяти до двадцяти семи членів. Проте запропонована домовленість все одно залишить Ірландії непропорційно високий ступінь впливу. Якщо клуб розшириться, а Ірландія лише неохоче прийме це розширення, ми безумовно втратимо вплив, зокрема серед нових членів.
Дехто вважає, що імміграція стрімко зросте, особливо з огляду на те, що Ірландія є однією з чотирьох країн, які не матимуть перехідного механізму. Привид тисяч або сотень тисяч східноєвропейців, що напливнуть сюди, є явно безглуздим. Інформовані коментатори вважають, що східноєвропейські мігранти становитимуть 1% населення ЄС до 2030 року, а такі країни, як Німеччина, нестимуть основний тягар міграційних рухів.
Якщо ми знову дамо негативну оцінку Нісу, ми можемо серйозно зашкодити добробуту мільйонів людей. Ніхто, хто відвідував Східну Європу в ті погані старі часи комунізму, не може забути про похмурість і сірість, які система нав’язала людям, яких експлуатували й позбавляли можливостей у справді жахливій режимі. Інтриганти й політики досягали вершин, повсякденне життя було постійною брехнею, незгоду жорстоко карали, а творчість придушували.
Безробіття не існувало — усі були працевлаштовані державою. Та сама держава також надавала житло, що стало ще одним засобом забезпечення послухняності. Уся зовнішня торгівля здійснювалася державними організаціями зовнішньої торгівлі, які тепер ліквідовано, залишивши вакуум у торговій інфраструктурі. Цим країнам потрібен доступ до іноземних ринків, технічна й фінансова допомога, щоб подолати наслідки двох поколінь ізоляції. Їм потрібні такі самі можливості, які ми отримали тридцять років тому.
Чи маємо ми, як захисники свободи й індивідуалізму, відмовити їм у можливості розвиватися?
Колум МакДоннелл Автор є президентом Ірландської коаліції сфери послуг та головою International Business School.
0 коментарів