Незамінний резервний абонемент (резервний LC) може бути скасований або відкликаний лише за згодою бенефіціара. Це рішення було винесене верховним суддею Туном Абдулем Хамідом Мохамадом, який очолював п’ятиколишній склад Спеціального суду Малайзії у двох пов’язаних позовах.
У першому позові позивачем був Standard Chartered Bank (Malaysia) Berhad (SCBM), а відповідачем — колишній король Малайзії, Янг Діпертуа Бесар Негрі Сембілан (правитель Негрі Сембілан, штату Малайзії), Дулі Янг Маха Мулія Туанку Джа’афар Туанку Абдул Рахман.
Колишній король подав заявку до SCBM на резервний LC, забезпечений рахунком з фіксованим депозитом. Коли SCBM спробував списати кошти з рахунку після використання резервного LC, колишній король подав позов із вимогою визнати, що банк не має на це права.
Спеціальний суд, створений у 1993 році для розгляду справ із участю членів королівської родини після внесення змін до Конституції Малайзії, вперше розглядав свідчення у цивільному позові, поданому банком проти члена королівської родини. Окрім верховного судді, до складу суду увійшли інші видатні судді: головний суддя Малайзії Тан Срі Алаудін Мохд Шеріф; головний суддя Сабаху та Саравака Тан Срі Річард Маланджум; а також судді Федерального суду Датук Аріфін Закарія та Датук Зулькефлі Ахмад Макінудін.
Колишній склад суду одноголосно задовольнив позов SCBM проти колишнього короля, присудивши відсотки за ставкою 8% річних з дати винесення цього рішення та судові витрати. У своєму рішенні верховний суддя Тун Абдул Хамід Мохамад відхилив зустрічний позов колишнього короля проти банку.
Фактична обстановка
Позов виник після того, як 5 лютого 1999 року колишній король подав до SCBM заявку на резервний LC на суму 1 млн доларів США на користь американської компанії Connecticut Bank of Commerce (CBC) для надання кредитної лінії американській компанії Texas Encore LLC (TEC). Резервний LC підлягав UCP500. 12 лютого 1999 року він був номінований через нью-йоркський філіал Standard Chartered Bank (SCBNY) і згодом підтверджений SCBNY.
TEC, компанія, що займається виробництвом активованого каучуку з шин, мала використовувати кредитну лінію для створення та експлуатації заводу, який планувалося розмістити на території Ford Motors у Детройті, штат Мічиган, США.
Колишній король зобов’язався надавати кошти для покриття платежів, здійснених банком за кредитом, включаючи всі відсотки, комісії, збори, виплати та витрати. Він також оформив лист про право на залік (Letter of Set-Off) щодо власного фіксованого депозиту на суму 4,18 млн малайзійських рінготів (приблизно 1,28 млн доларів США) як забезпечення резервного LC.
У листі від 6 квітня 1999 року колишній король звернувся до SCBM із проханням призупинити резервний LC. 16 квітня 1999 року SCBM передав це повідомлення через SWIFT до SCBNY. Колишній король стверджував, що на момент подання запиту кредит CBC на користь TEC, для якого був виданий резервний LC, не був виплачений TEC. До 15 грудня 1999 року ні SCBNY, ні CBC не надсилали через SWIFT повідомлення про скасування, а SCBM також не отримував таких повідомлень.
15 грудня 1999 року SCBM повідомив SCBNY, що SCBNY отримав повідомлення про використання резервного LC з метою погашення кредиту, наданого CBC на користь TEC. Того ж дня SCBM передав це повідомлення колишньому королю.
18 грудня 1999 року колишній король отримав заочний судовий наказ, який забороняв, серед іншого, CBC звертатися до резервного LC, а також SCBM компенсувати собі кошти з фіксованого депозиту на суму 4,18 млн малайзійських рінготів на підставі листа про право на залік. SCBM було повідомлено про наказ того ж дня. 29 грудня 1999 року колишній король отримав судовий наказ за процедурою за участю сторін на тих самих умовах, що й раніше отриманий наказ.
SCBNY виконав своє підтвердження, виплативши CBC 314 772,44 долари США 22 грудня 1999 року та 685 000 доларів США 24 грудня 1999 року. Рахунок SCBM у SCBNY відповідно було списано.
Правові питання
1. Незамінність: Резервний LC підлягав UCP500. У формі заявки на резервний LC чітко зазначалося, що він є незамінним і підлягає UCP500.
Законний представник колишнього короля стверджував, що UCP не було привернуто до уваги колишнього короля і що йому мали надати копію, але цього не було зроблено. Колишній король і його радник вважали, що резервний LC є скасовульним. Суд не погодився з цим аргументом і правильно процитував відповідні статті UCP500, згідно з якими резервний LC є незамінним.
2. Естопель: Законний представник колишнього короля стверджував, що естопель виник двома способами: по-перше, оскільки SCBM 16 квітня 1999 року видав повідомлення про скасування від імені колишнього короля, SCBM не міг визнавати або приймати будь-які звернення до резервного LC або здійснювати будь-які права на підставі листа про право на залік; по-друге, оскільки SCBNY як агентський банк SCBM протягом восьми місяців мовчав і не відхилив повідомлення про скасування, SCBNY та SCBM не могли визнавати будь-які звернення до резервного LC.
Суд вирішив, що SCBM чітко зазначав, що резервний LC є незамінним. Враховуючи статус колишнього короля та чутливість питання, SCBM погодився допомогти, передавши повідомлення про скасування до SCBNY. За правилами естопелю не можна вважати, що особа позбавлена права на позов лише тому, що вона виконує прохання іншої особи, водночас чітко заявивши протилежну позицію. Суд також вирішив, що мовчання CBC не означало згоди. Його не можна було приписати SCBNY, яку лише попросили передати повідомлення.
3. Судовий наказ: Колишній король отримав судовий наказ 18 грудня 1999 року. Відповідачами були названі чотири сторони: TEC; посадова особа TEC; CBC; та SCBM. У наказі зазначалося:
«1. що 3-й відповідач забороняється звертатися до резервного LC № 312010325732-A від 12.2.1999 на суму 1 млн доларів США, виданого 4-м відповідачем на користь 3-го відповідача як бенефіціара для погашення або виплати будь-якої заборгованості 1-го відповідача.
2. що 4-му відповідачу забороняється виконувати або здійснювати будь-які права на підставі листа про право на залік, оформленого Головою позивача щодо фіксованого депозиту на суму 4 180 000,00 малайзійських рінготів на ім’я Голови позивача, внесеного до філії 4-го відповідача в Серембані».
Перша частина забороняла CBC звертатися до SBLC. Суд не розглядав частину, що стосувалася CBC, оскільки вона не була стороною цих позовів. Що стосується другої частини, наказ забороняв SCBM виконувати право на залік. SCBM виконав цю вимогу, і саме це є суттю цих позовів. Суд не побачив жодних підстав для покладання колишнім королем на цей судовий наказ у цих позовах.
4. Шахрайство: У своїх висловлюваннях законний представник колишнього короля також стверджував, що кредит у 1 млн доларів США ніколи не був виплачений TEC у листопаді та/або грудні 1999 року, а отже, сертифікати про заборгованість від 22 грудня 1999 року та 23 грудня 1999 року були фальсифікованими документами, створеними з метою обману платіжного банку.
Суд чітко зазначив, що коли LC видано та підтверджено банком, банк зобов’язаний виконати зобов’язання, якщо документи відповідають вимогам на перший погляд і умовам кредиту. Виняток може бути лише у разі, якщо банку привернуто увагу до «очевидного шахрайства» або «явокного шахрайства». Порушення договору між покупцем і продавцем є недостатньою підставою для відмови банку від здійснення платежу.
У своїй заяві про позов колишній король стверджував, що, незважаючи на повідомлення про скасування, CBC все одно виплатив кошти TEC та/або посадовій особі TEC десь у листопаді 1999 року або близько того. Суд вирішив, що сторони зобов’язані дотримуватися своїх процесуальних заяв, і відхилив аргумент про протилежне.
5. Рішення: Суд задовольнив позов SCBM із відсотками за ставкою 8% річних з дати винесення цього рішення та судовими витратами, а також надав SCBM право зарахувати суму рішення з фіксованого депозиту відповідно до листа про право на залік. Позов колишнього короля було відхилено з накладанням судових витрат.
Коментарі
Ця справа насправді проста, але чутлива. У своєму рішенні суд процитував відповідні статті UCP500, щоб задовольнити позов SCBM. Коротко кажучи, оскільки резервний LC був незамінним, його неможливо було скасувати без згоди всіх сторін. Банк-емітент або банк-підтверджувач зобов’язаний виконати своє зобов’язання щодо виплати за умови подання документів, що відповідають вимогам. Рішення є обнадійливим і демонструє ґрунтовне незалежне застосування права судовою владою Малайзії.
Ця справа підтверджує авторитет Правил ICC. Навіть якщо заявник є членом королівської родини, суд не дозволив скасувати LC на підставі односторонньої інструкції заявника.
0 коментарів