UCP 600 діє вже майже п’ять років. Коли вона була опублікована, багато експертів і практиків банківської справи вважали, що однією з основних відмінностей між UCP 500 та UCP 600 є те, що номінований банк буде захищений, якщо він надає бенефіціару фінансування за UCP 600, особливо в акцептних або відстрочених кредитах.!
Чи справді це практично?
Стандарт перевірки документів
Основний принцип документарних кредитів полягає в тому, що документи мають відповідати умовам на перший погляд. Як я зазначав у третьому томі DCI, номінований банк може мати іншу думку щодо документів, ніж банк-емітент. До Банківської комісії ММС надходили запити щодо суперечок між номінованим банком і банком-емітентом щодо того, чи відповідають документи умовам.
Ці запити містяться в TA663 REV, TA664 REV та TA676 REV. За таких обставин номінований банк може вагатися щодо надання бенефіціару фінансування.
Проблема шахрайства
Проблема шахрайства не включена до UCP. Насправді це юридична проблема, яка робить усе недійсним. Отже, якщо заявник отримає достатньо доказів того, що бенефіціар діє шахрайським шляхом, він може попросити банк-емітента відмовитися від здійснення платежу, звернувшись до місцевого суду за судовим забороняльним зовіром.
Однак банк-емітент буде зобов’язаний відшкодувати номінованому або конфірмаційному банку навіть у разі шахрайства за таких обставин:
- (i) номінована особа або уповноважена особа банку-емітента здійснила платіж добросовісно відповідно до інструкцій банку-емітента;
- (ii) банк-емітент або його номінована особа або уповноважена особа добросовісно прийняла векселі за кредитом;
- (iii) конфірмаційний банк здійснив платіж добросовісно; або
- (iv) банк-нерегулярний банк добросовісно переоформив кредит.
Тому, якщо шахрайство мало місце, банк-емітент з точки зору управління ризиками перевірятиме документи набагато суворіше. Навіть якщо банк-емітент виявить невідповідності, які не були виявлені номінованим або конфірмаційним банком, він все одно має право відмовитися від здійснення платежу за невідповідні документи замість того, щоб звернутися до суду за заборонним зовіром.
Тому номінованому банку не буде легко отримати захист від банку-емітента за UCP 600 у разі шахрайства.
Номінація чи ні
Стаття 12 UCP 600 визначає права номінованого банку. Крім того, стаття 7 також визначає зобов’язання банку-емітента перед номінованим банком. На перший погляд здається, що номінований банк дуже важливий в операціях з документарними кредитами.
Однак у багатьох випадках банки неохоче погоджуються діяти як номіновані. Якщо вони це роблять, вони можуть зіткнутися з ризиком того, що банк-емітент зауважить невідповідності в документах. У такому разі вони не отримають відшкодування від банку-емітента. З іншого боку, як пояснено вище, якщо є докази того, що бенефіціар діє шахрайським шляхом, банк-емітент може перевіряти документи набагато суворіше.Тому номінований банк навряд чи буде захищений принципом «винятку для шахрайства». У TA672 REV конфірмаційний банк придбав зобов’язання щодо відстроченого платежу і здійснив платіж бенефіціару до терміну погашення. Але згодом він отримав SWIFT-повідомлення банку-емітента про те, що платіж за кредитом було зупинено на виконання рішення суду. Хоча висновок Банківської комісії ММС стверджує:
Слід очікувати, що банк-емітент намагатиметься скасувати заборонний зовір, посилаючись на відповідні статті UCP 600 та умови кредиту. Банку-емітенту також варто було б повідомити свого заявника (заявників) про зміст і наслідки підпункту (b) статті 12 для цієї та будь-яких майбутніх операцій.
Також добре відомо, що документарний кредит є інструментом платежу, а також засобом фінансування. Однак у гіршій ситуації, наприклад під час фінансової кризи, кожен банк повинен поставити безпеку на перше місце. Зрештою, банки є прибутковими організаціями. Чи надаватиме номінований банк бенефіціару фінансування, зазвичай залежить від домовленості між ним і бенефіціаром, а не від захисту UCP 600. Тому я мушу сказати, що початковий задум UCP 600 є добрим і дієздатним, але й у практиці він не є ідеальним.
0 коментарів