ДОКУМЕНТАЛЬНІ КРЕДИТИ: Виключно на основі документів

Визначення «презентації, що відповідає умовам»

Стаття 2 правил UCP 600 ММС, які регулюють операції з документарних кредитів, стверджує, що «презентація, що відповідає умовам, означає презентацію, яка відповідає умовам і положенням кредиту, застосовним положенням цих правил та міжнародній стандартній банківській практиці». Тому документи, подані за документарним кредитом, повинні бути оформлені відповідно до умов кредиту, положень UCP 600 та міжнародної стандартної банківської практики, з дотриманням відповідної ієрархії.

Критерії перевірки документів

Але які критерії слід застосовувати для перевірки документів? Відповідь можна знайти у статті 14 UCP 600 «Стандарт перевірки документів». Зокрема, пункт (а) передбачає:

«Номінований банк, діючи на підставі свого призначення, банк-конформер, якщо такий є, та банк-емітент повинні перевірити презентацію, щоб визначити лише на основі документів, чи не виглядає презентація з обличчя документів відповідною умовам.

(Примітка: для повного розуміння цієї статті рекомендується розглядати її разом зі статтями 4 (Кредити проти контрактів), 5 (Документи проти товарів, послуг або виконання) та 34 (Застереження щодо ефективності документів) UCP 600.)

«Лише на основі документів»

Таким чином, можна стверджувати, що оцінка документів «лише на основі документів» є основоположним принципом операцій з документарних кредитів. Банки зобов’язані перевіряти документи виключно для того, щоб визначити, чи відповідають вони prima facie умовам кредиту, UCP 600 та міжнародній стандартній банківській практиці, не оцінюючи їхню «фактичну» відповідність. По суті, застосовується «правило чотирьох кутів», що означає, що переважає те, що зазначено в межах чотирьох кутів документа.

Банки, які зобов’язані перевіряти документи, не зобов’язані проводити оцінку за межами представлених документів для визначення фактичних або юридичних питань щодо містих у них даних. Їхній обов’язок обмежується ретельною перевіркою документів із «професійною дбайливістю» для встановлення того, чи є вони «відповідними» відповідно до вимог UCP 600.

«З обличчя документів»

Крім того, банки, які зобов’язані перевіряти документи, повинні визначити, чи виглядає презентація «з обличчя документів» правильною. Термін «з обличчя документів» не має на увазі перевірку лише першої сторінки документа на противагу його зворотній стороні; натомість він підкреслює, що презентацію необхідно перевіряти відповідно до логіки, що лежить в основі правил. Якщо документи перевіряються відповідно до встановлених критеріїв, банки не можуть бути визнані відповідальними, якщо згодом виявиться, що документ був фальсифікований, підроблений або виданий без належних повноважень.

З огляду на вищесказане, практичним учасникам рекомендується чітко визначати в кредиті характеристики (з точки зору сторони-емітента, змісту, необхідних зазначень тощо) будь-якого документа, який буде запитуватися або подаватися. Наприклад, вимоги до «сертифіката інспекції перед відправленням», навіть якщо вони супроводжуються зазначенням «виданий незалежною інспекційною компанією», можуть бути недостатніми для гарантування того, що бенефіціар кредиту належним чином виконав необхідну послугу. Банки, які перевіряють документ, відповідно до вищевикладеного, будуть зобов’язані виконувати свої зобов’язання, навіть якщо документ відображає негативний результат інспекції. Банки повинні оцінювати лише те, чи «виглядає» зміст поданого документа — на основі лише документів і з обличчя документів — таким, що виконує функцію документа і не суперечить даним, зазначеним у кредиті або в інших необхідних документах» (див. статтю 14 UCP 600), що робить фактичний результат інспекції товарів нерелевантним для визначення відповідності.

«Виняток щодо шахрайства»

Важливо зазначити, що принципи незалежності кредиту від базового контракту, на якій посилаються статті 4 (Кредити проти контрактів), 5 (Документи проти товарів, послуг або виконання), 14 (Стандарт перевірки документів) та 34 (Застереження щодо ефективності документів) UCP 600, обмежуються так званим «винятком щодо шахрайства». Покупці, якщо вони зможуть довести, що продавець не має права на оплату через шахрайство, можуть спробувати завадити банку виконувати свої зобов’язання, якщо вони вважають, що отримали товари, які не відповідають угоді, або що продавець допустив невиконання зобов’язань за контрактом. Розв’язання питань, пов’язаних із «винятком щодо шахрайства», не регулюється UCP 600, а підлягає місцевому законодавству. Наприклад, в Італії виняток щодо шахрайства або долу (обману) можна застосувати лише за наявності чітких, незаперечних доказів — доказів, які мають бути конкретними, об’єктивними та документально підтвердженими. Отже, клієнт/боржник може спробувати завадити банку здійснити платіж лише за умови отримання термінового судового наказу від компетентного суду відповідно до статті 700 Цивільного процесуального кодексу Італії.

Підпункти 12b та 7c UCP 600

Для повноти викладу слід зазначити, що UCP 600 захищає призначені банки, які правильно виконують або перекуповують (передплачують) кредит. Стаття 7c стверджує:

«Банк-емітент зобов’язується відшкодувати номінованому банку, який виконав або перекупив презентацію, що відповідає умовам, і переслав документи банку-емітента. Відшкодування суми презентації, що відповідає умовам, за кредитом, доступним за акцептом або відкладеною оплатою, має бути здійснено в день погашення, незалежно від того, чи передплатив або придбав кредит номінований банк до дня погашення. Зобов’язання банку-емітента відшкодувати номінованому банку є незалежним від зобов’язання банку-емітента перед бенефіціаром».

Це положення пов’язане зі статтею 12b UCP 600, яка стверджує:

«Призначаючи банку прийняти вексель або взяти на себе зобов’язання з відкладеною оплатою, банк-емітент уповноважує цей номінований банк передплатити або придбати вексель, прийнятий цим номінованим банком, або зобов’язання з відкладеною оплатою, взяте цим номінованим банком».

Таким чином, будь-які передплати, здійснені номінованим банком «на підставі його призначення», за замовчуванням санкціонуються банком-емітентом. Це передбачено для захисту відносин між двома банками на випадок, якщо банк-емітент отримає місцеве судове розпорядження (за ініціативи заявника) не здійснювати відшкодування в день погашення через наявність законної за місцевим законодавством причини — виявленої лише після авансового платежу номінованого банку (наприклад, шахрайство з товарами), — завадити списанню коштів із заявника та відшкодуванню номінованому банку. По суті, це положення захищає номінований банк, який правильно виконав свої зобов’язання перед бенефіціаром відповідно до правил, від можливого судового заборонного наказу місцевого суду щодо банку-емітента, підтверджуючи, що будь-які передплати були здійснені не за його власною ініціативою, а на виконання прямого та неявного мандату банку-емітента.

Висновки

Підсумовуючи, стає очевидним, що, з огляду на особливий характер і регулювання фінансових інструментів (документарних кредитів та міжнародних банківських гарантій, що використовуються в міжнародній торгівлі, рішення щодо мінімізації ризиків у міжнародній торгівлі необхідно виявляти в самому інструменті, а не через суттєві зазначення. Впровадження положень статей 7 та 12 UCP 600, які, на думку автора, є значним нововведенням порівняно з UCP 500, зміцнює принцип незалежності кредиту від базового контракту та, зокрема, принцип перевірки документів «лише на основі документів».

Д. Дель Сорбо

Перекладено та адаптовано з оригінальної італійської версії за адресою:
https://www.studiodelsorbo.it/crediti-documentari-on-the-basis-of-the-documents-alone/